Уже багато років український бізнес бореться не лише за конкурентну спроможність, а й за захист своїх інтересів. У багатьох звітах провідних бізнес-організацій серед топскарг та звернень від компаній — процесуальні зловживання або бездіяльність правоохоронних органів.

У скаргах компанії зазвичай вказують, що тиск та переслідування починаються з внесення відомостей до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань, що надає органу досудового розслідування можливість широко використовувати такі інструменти, як запити, тимчасові доступи до документів, допити, обшуки, вилучення документів/товарів і техніки, створення незручностей контрагентам, арешт коштів та іншого майна, негласних слідчих дій тощо.

Також бізнес вказує, що відповідні розслідування можуть ініціюватись внаслідок цілеспрямованої атаки через конкурентну боротьбу, особисті конфлікти, банальне здирництво чи бажання його «віджати». У такому випадку застосовані заходи більш жорсткі (непосильні мільйонні застави для керівників та працівників, передання майна до АРМА, знищення ділової репутації, перелік можна продовжити).

Циклічність цієї ситуації демонструє критичну необхідність запровадження ефективних механізмів захисту інтересів підприємців та їх відповідного врегулювання на законодавчому рівні. Наразі обговорюється спроба врегулювання цієї ситуації в законопроєкті № 12439 про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України щодо вдосконалення гарантій захисту суб’єктів господарювання під час здійснення кримінального провадження.

Як і в кожному законопроєкті, в цьому зазначені пропозиції, що ще пропонуються на доопрацювання. Проте серед пунктів є ті, які дійсно можуть стати дієвим запобіжником та захистом від тиску на бізнес.

Пропозиція внесення до ЄРДР відомостей за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 191 КК України, та кримінальних правопорушень у сфері господарської діяльності лише керівником органу прокуратури в більшості випадків має негативне сприйняття.

З іншого боку, потрібно усвідомлювати і непросту реальність, з якою щодня зіштовхуються представники бізнесу та їхні юридичні радники.

З багаторічного досвіду адвокатів нашого об’єднання відмічаємо таку тенденцію: внесення до ЄРДР відомостей за ст. 191 КК Україні є одним із найпоширеніших методів тиску на національний бізнес і той, що створювався за рахунок іноземних інвестицій. Обшуки, арешти майна (зокрема коштів на рахунках компанії), тиск на контрагентів із метою залякування — це перелік стандартних дій у рамках таких розслідувань, які шкодять поточній господарській діяльності компаній, інвестиційному клімату в країні, а також нищать репутацію, яка роками вибудовувалася важкою працею.

Водночас у зв’язку із поточною редакцію ст. 214 КПК України на етапі внесення відомостей до ЄРДР відсутній обов’язок перевіряти обґрунтованість заяви про вчинення кримінального правопорушення. Спостерігаємо непоодинокі ситуації, коли це використовується в рамках бізнес-конфліктів та неправомірного тиску на конкретний бізнес.

Також на практиці систематично зустрічаються випадки, колі різні правоохоронні органи паралельно розслідують кримінальне провадження за ст. 191 КК України щодо однієї і тієї самої юридичної особи / її службових осіб, за одним і тим самим фактом, проводячи аналогічні процесуальні дії.

У такому разі чи буде проходження контролю з боку керівника органу прокуратури на етапі внесення відомостей до ЄРДР за вказаною статтею сприяти захисту бізнесу від безперебійного тиску та щонайменше усувати проблему дублювання кримінальних проваджень?

З цієї точки зору, це дійсно може допомогти побороти практику свавільного тиску на бізнес в Україні.

Наболілим питанням для адвокатів та осіб, права яких захищаються, є можливість фіксації технічними засобами (як правило, мобільним телефоном) перебігу проведення обшуку. В абсолютній більшості випадків професійне право адвоката на застосування технічних засобів і фіксацію процесуальної дії, закріплене Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», не береться до уваги представниками правоохоронних органів.

Законопроєктом нарешті пропонується передбачити право фіксування перебігу та результатів проведення обшуку за допомогою аудіо-, відеозапису всіма доступними засобами для сторони захисту, потерпілого, його представника чи законного представника.

Водночас вважаємо доцільним надання такого права й іншій особі, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування, та її адвокату. Це пояснюється тим, що частіше обшуки проводяться на тій стадії, коли особа ще не набула статусу підозрюваного, а її адвокат – захисника. Також поняття «інша особа, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування» застосовне до юридичної особи, за місцем розташування якої проводиться обшук і правнича допомога якій надається адвокатом під час слідчої дії.

Законопроєктом пропонується запровадити заборону слідчому, прокурору, дізнавачу повторно звертатися до слідчого судді, суду з клопотанням про застосування відповідного заходу забезпечення кримінального провадження в разі відмови в задоволенні попереднього клопотання, якщо не зазначено нових обставин та доказів, які не розглядалися слідчим суддею.

Те саме стосується випадків повторного накладення арешту на майно, щодо якого вже скасований арешт рішенням суду.

Давно очікувана норма, яка значно розширює права потерпілого на збір доказів, – це право потерпілого і його представника на звернення до слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження із клопотанням про тимчасовий доступ до речей і документів.

Водночас передбачається, що виконання ухвали про тимчасовий доступ до речей і документів шляхом їх вилучення, отриманої потерпілим, його представником чи законним представником, забезпечується слідчим, дізнавачем, прокурором за обов’язкової участі потерпілого, його представника чи законного представника.

Вважаємо, що долучення до матеріалів кримінального провадження доказів, отриманих за результатами ініційованого з боку потерпілої сторони тимчасового доступу до документів, не тільки надасть потерпілому більш ефективні засоби захисту своїх порушених прав, а й позитивно вплине на оперативність та повноту кримінального провадження.

Пропонується вдосконалити норму щодо повернення тимчасово вилученого майна та прямо вказати, що таке майно повертається особі, у якої воно було вилучено, упродовж 48 годин після закінчення строків, визначених для звернення до суду з клопотанням про арешт тимчасово вилученого майна.

Є надія, що більш чітка норма сприятиме дотриманню порядку повернення тимчасово вилученого майна.

Одним із заходів забезпечення кримінального провадження, який суттєво завдає удару бізнесу і, як правило, застосовується майже у кожному кримінальному провадженні, є арешт коштів на рахунках компанії. У кримінальному провадженні, де жодній особі не повідомлено про підозру, такий арешт може тривати навіть роками.

Проте законопроєктом встановлюється, що у кримінальному провадженні, в якому жодній особі не повідомлено про підозру, накладення арешту на кошти суб’єктів господарювання здійснюється на підставі ухвали на строк щонайбільше 4 місяці. Воднораз цей строк може бути продовжений у межах строку досудового розслідування.

Але виключено пропозицію щодо обов’язку слідчого судді, суду визначати в ухвалі про арешт майна дату закінчення її дії в межах строку, передбаченого КПК України. Вважаю за доцільне залишити це доповнення.

Також у разі прийняття змін з клопотанням про арешт майна матиме право звертатися цивільний позивач чи його представник з метою забезпечення цивільного позову, що є доцільним механізмом на шляху бізнесу до відшкодування завданих йому збитків.

У частині виконання ухвал про скасування арешту майна очікуємо законодавчих змін щодо обов’язкового визначення в ухвалі про скасування арешту строку, протягом якого відповідне майно має бути повернуто і який не буде перевищувати 30 днів.

З нашого досвіду, в переважній більшості випадків невідкладні обшуки у кримінальних провадженнях, які стосуються бізнесу, точно не спрямовані на забезпечення ефективного розслідування і «врятування життя людей та майна чи безпосереднє переслідування осіб, які підозрюються у вчиненні кримінального правопорушення», особливо якщо вони розслідуються понад рік.

Як правило, невідкладні обшуки пояснюють абстрактним рапортом оперативного співробітника, який нічим не підтверджується, однак текст якого гучно заявляє про необхідність врятування майна/доказів.

Наразі поточною редакцією змін пропонується передбачити право на проведення невідкладного обшуку у зв’язку з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні вичерпного переліку тяжких та особливо тяжких злочинів, а також виключити із закону таку підставу, як «врятування майна».

З точки зору механізмів захисту бізнесу, це мінімізує необґрунтований процесуальний тиск у формі безпідставних невідкладних обшуків, незважаючи навіть на той перелік статей ККУ, який буде у фінальній редакції за результатами прийняття.

Крім того, суттєво та справедливо розширить і вдосконалить обсяг прав бізнесу імперативна норма щодо розгляду слідчим суддею клопотання про «легалізацію» невідкладного обшуку за участю власника майна, тимчасово вилученого в процесі  такого обшуку, власника житла чи іншого володіння особи, в якому було проведено такий обшук, або їхніх представників, яких має бути завчасно повідомлено про судове засідання.

Запропоноване доповнення щодо права залучення експерта потерпілим, яким у кримінальному провадженні щодо злочинів у сфері господарської діяльності часто може бути юридична особа, також спрямоване на позитивне розширення механізмів захисту своїх прав та законних інтересів.

Наразі головною метою має бути розвиток бізнесу в Україні, який нині і тримає економіку держави, і допомагає нашій армії, забезпечення йому гарантій діяльності без постійних неправомірних ризиків. У цьому контексті зазначенні зміни мають бути найближчим часом прийнятті та запровадженні.